Історія підприємства
Висоцький лісгоспзаг
Згідно з наказом по Ровенському обласному управлінню лісового господарства і лісозаготівель №15 від 13.02.1967 року Більський лісгоспзаг було перейменовано у Висоцький лісгоспзаг. Площа підприємства тоді склала 33 тис. га, в тому числі вкритої лісом 26,3 тис. га.
З метою удосконалення лісівничих функцій по охороні і захисту лісу та ведення лісогосподарських і лісокультурних робіт, у лісфонді з Висоцького і Золотинського лісництв була вилучена частина лісів і в серпні 1968 року було утворене нове Людинське лісництво.
За цей рік гідролісомеліоративні роботи на підприємстві проводилися на площі 500 га і на ремонти та утримання меліоративної сітки було витрачено 160 тис. крб.
У січні 1968 року на підприємство, після закінчення Львівського лісотехнічного інституту, за направленням облуправління прибув молодий спеціаліст — інженер лісового господарства Руднік Степан Хомич. Його було призначено старшим інженером лісозаготівель, а через три роки він зайняв посаду головного інженера.
У Висоцькому лісгоспзазі збудовано котельню, насіннесховище, магазин, двоквартирний будинок для робітників, контору Людинського лісництва у 1969 році.
У 1970 році в Удрицьку було збудоване нове цегляне приміщення цеху переробки деревини.
У 1970 році старший інженер лісового господарства підприємства Ляшенко Микола Іванович був призначений головним лісничим.
Службу охорони і захисту лісу став вести Бондарчук Михайло Миколайович.
У кінці 1970 року підприємство очолив Андрощук Павло Якович і працював тут до грудня 1983 року. На цей час припадає період найінтенсивнішого розвитку лісгоспзагу. Кількість працюючих досягла 360 чоловік. Були побудовані сучасні приміщення цехів переробки деревини в Удрицьку (1970 р), Висоцьку (1975 р), Білій (1983 р).
У 1971 році була введена в експлуатацію так звана «Річицька» гідролісомеліоративна система площею 1100 га у Висоцькому лісництві та заплановане осушення заболочених лісових насаджень ще на площі 600 га.
Введена в дію високопродуктивна шишкосушилка Каппера потужністю переробки 400 кг соснових шишок за добу.
У 1973 році підприємством випускалися, крім основних видів продукції, ще й такі види продукції: чорнові заготовки, стовпчики та лати для огорожі, кілок меліоративний, тонкомірна деревина, пучки паливні, рубанці, клепка заливна, бочки лісохімічні, піддони, хвойно-вітамінне борошно та інші.
В ці роки лісосічний фонд визначався в залежності від запасів стиглих і пристигаючих насаджень і в перспективі він становив 31.8 тис. кбм..
Середня відстань вивезення деревини з лісу складала 33 км.
На нижній склад в Удрицьк до залізничної станції вивозилося в хлистах в об’ємі 14.0 тис. м. куб. і в сортиментах 9.0 тис. м. куб.
До цеху переробки низькосортної деревини у Висоцьку вивозилося 8.0 тис. кбм.
У 1975 році на Удрицьку був змонтований і став до ладу консольно-козловий кран для розвантажувальних та навантажувальних робіт.
Об’єм реалізації деревини від рубок головного користування в сортиментах тоді складав 16.8 тис. кбм, в тому числі: пиловник хвойний 3.3 тис. кбм (твердолистяний 0.9 тис. кбм, мягколистяний 1.9 тис. кбм), тарний кряж 2.2 тис. кбм, клепковий кряж 0.6 тис. кбм, фансировина 1.2 тис. кбм, будівельний ліс хвойний 0.2 тис. кбм, будівельний ліс твердолистяний 1.1 тис. кбм, будівельний ліс мягколистяний 1.1 тис. кбм,
екстрактнасировина 0.1 тис. кбм, дрова технологічні 8.0 тис. кбм, дрова паливні 2.2 тис. кбм.
Протягом майже всіх років діяльності підприємство вело заготівлю живиці. В різні роки об’єми заготівель були різними. Для добування живиці використовувалися стиглі соснові деревостани, як правило, за десять років до рубок головного користування. Найбільш інтенсивно вони використовувалися у Більському, Миляцькому та інших лісництвах. Робота це була важка і потребувала неабияких фізичних сил та вміння. Відомими майстрами підсочки були родини Воловнів, Ляховичів та інших. До цієї роботи залучалися всі члени цих родин.
У 1978 році став до ладу цех переробки недеревної продукції лісу у Висоцьку зі складом готової продукції та склотари та цех виробництва товарів народного споживання.
Запрацювали ферми з відгодівлі худоби в Удрицьку (1979 р.), у Білій (1983 р.), в Людині (1984 р.).
З часом розширював свої потужності й Удрицький цех переробки деревини, щороку озброюючись високопродуктивними станками і механізмами. Тут виготовлялися, крім пиломатеріалів, ще й тара ящикова, клепка бочкова, дубова фриза, граблі дерев’яні, дранка штукатурна, корзини лозові, віники березові, різні види ручок для інструментів, штахетник, сувеніри та інша деревна продукція. Із-за високої якості удрицькі вироби користувалися великим попитом серед населення.
На підприємстві постійно велося значне житлове будівництво. За минулі роки було споруджено 35 квартир та житлових будинків для працівників лісгоспу у всіх його підрозділах. Будівельна бригада підприємства круглий рік була зайнята на будівництві.
Підприємство щороку розширювало виробництво товарів народного споживання, культурно-побутового призначення і господарського вжитку. Особливою популярністю у жителів Донбасу користувалися висоцькі новорічні ялинки. Їх щорічно перед Новим роком відвантажували понад 75 тисяч штук.
Підприємство також успішно займалося заготівлею та переробкою недеревної продукції лісу – дикорослих дарів лісу. Щорічно забезпечувалася заготівля понад 650 т березового соку, який перероблявся на власному плодоконсервному цеху на понад 45 видів купажованих соків. Їх охоче купавали жителі південних областей України, Сибіру і Середньої Азії. А ще в лісгоспі перероблялися понад 200 т плодів та ягід, більше 40 т грибів, до 2 т лікарських трав на смачні і поживні консерви та напої для широкого кола споживачів.
Потужним було і підсобне господарство лісгоспу. Щорічно вирощувалося більше 35 т зернових культур, понад 20 т картоплі та овочів, 10 т плодів та ягід, більше 25 т коренеплодів, 300 т сіна. На фермах лісництв утримувалося до 55 голів свиней, 120 голів великої рогатої худоби, 500 голів кролів.
Постійним заняттям висоцьких лісівників було риборозведення та бджільництво. Щороку не менше 5 т коропа реалізовувалося для своїх робітників і сусідів. Пасіки з декількома десятків бджолосімей були майже в кожному лісництві. Це давало змогу вдосталь забезпечувати себе медом і реалізовувати споживачам.
За цими показниками рівних Висоцькому лісгоспзагу серед підприємств лісової галузі України і навіть Радянського Союзу не було. Свідченням тому є Почесний Диплом Державного комітету СРСР з лісового господарства та Центрального комітету профспілки робітників лісової, паперової і деревообробної промисловості, яким нагороджений колектив Висоцького лісгоспзагу з підсобного сільського господарства за 1979 рік.
Для обслуговування працівників лісу були збудовані сім торгівельних закладів, в тому числі хлібопекарня, пиріжкова, три магазини, дві їдальні, а
також баня та пральня. Зведені також адміністративне приміщення підприємства (1971 р.) та контори більшості лісництв. Продовжено значні меліоративні роботи у держлісфонді. Збудовано потужну дорожню сітку по кожному лісництву. ?
На роботу підприємства негативно впливали часті весняні повені на річці Горинь. З найбільш пам’ятних для височан були повені 1963 та 1979 років. З розповідей Кошового В.А. знаємо таке. Під час повені 1963 року для налагодження виробничого життя були надані владою навіть понтонні засоби. В народі їх називали анфібіями. Тоді для отримання заробітньої платні для робітників Більського лісництва в контору лісгоспзагу прибув тоді лісничий цього лісництва Тимченко І.Ф. Отримавши велику суму грошей, Тимченко, разом з головним лісничим Кумпаном А.В ( він взяв з собою малолітнього сина) та іншими працівниками підприємства та військовими, сіли в такий засіб пересування і суцільною водою попрямували через Горинь до Хиліна. Слід зауважити, що вода в річковій заплаві ще стрімко прибувала в той день. Під час цієї подорожі, не допливши до Хиліна, в анфібії раптово вийшов з ладу двигун і вона стала некеровованою. Її почало нести стрімкою течією з цілком реальною загрозою перекидання. Проте цього не сталося і анфібія пристала до невеликого пагорба серед води. Всі вийшли з судна. Але залишатися тут було небезпечно, бо острів на очах зникав під воду. Завдяки вмілому кервництву Кумпана, тут же організувався живий ланцюг людей, що трималися за мотузку. Попереду у воду пішли військові, а за ними і всі потерпілі. Брели попідруки у холодній весняній воді. Без пригод вийшли на піщаний берег Хилінських гір і попрямували до села. Розселилися по хатах. Селяни люб’язно надали міцний самогон для розтирання промерзлих людей і теплі ліжка. Відігрілися. Переночували. А ранком вже дісталися до Білої. З подорожуючих ніхто не захворів, навіть Кумпана син.
В пам’яті висоцьких лісівників залишилася ще одна повінь, що сталася весною 1979 року. Споконвіку Висоцьк є великим островом площею більш як 200 га в заплаві річки Горинь. Сполучення з суходолом влаштоване завдяки греблі довжиною більш 800 метрів. Її колись переривали чотири, а потім два дерев’яні мости, збудовані у повоєнні роки.
Так от, у 1978 році, як і майже щорічно в ті часи, сталася велика осіння повінь. Вона вкрила водою повністю всю заплаву, а сувора зима скувала її льодом більш як півметрової товщини. Невелика місцева річечка Вир (Сирань), притока Горині, та її заплава стала грізним сусідом для місцевих жителів. Весною танення снігів було швидке і вже до 29 березня розпочався льодохід по всій заплаві. Передбачаючи можливе пошкодження мостів, адміністрація лісгоспзагу готувалася до евакуації лісовозного транспорту з Висоцька. В другій половині дня така небезпека настала і техніку прийшлося перегнати на Чорновірку. Під велетенською силою стрімкої водної стихії дерев’яні опори мосту не витримали і почали розхитуватися. Спостерігати за льодоходом тоді зібралося чимало височан. Було пошкоджено лінії електропередач і село лишилося без світла. Земляна гребля, колись обсаджена деревами, вистояла, як і перший міст , розташований ближче до села. З невеселим відчуттям майбутнього утрудненого життя, вже на справжньому острові, височани рзоходилися по домівках. Для працівників лісгоспу єдиним засобом переїзду у Висоцьк стали веслові човни. Ними користувалися спочатку. Потім, поряд з греблею, побудували тимчасовий міст для кінних підвод та людей. Саме в той час йшла заготівля березового соку, який вже переробляв консервний цех лісгоспу. Приходилося бочки з соком розвантажувати з машин і тракторів, вручну перекачувати їх через міст і знову вантажити на транспорт. Але роботу цеху не зупинили. Цех переробки деревини скоро зупинився із-за відсутності лісу. Готову лісопродукцію з лівобережних лісництв прийшлося возити у Дубровицю і відвантажувати на арендованій вантажній площадці біля залізниці. Для покращення умов життя височан були надіслані військові з водним транспортом, незабаром і військові будівельники, які відразу після закінчення повені, розпочали будівництво нового дерев’яного моста через річку. Ввели його в дію через три місяці і простояв він до 1986 року, коли замість моста через Вир збудували земляну греблю з асфальтуванням дорожнього покриття.
У 1985 році колектив Висоцького лісгоспзагу на прохання робітників перейшов на п’ятиденний робочий тиждень у літні місяці.
Для захисту лісів від пожеж були споруджені пожежні вежі у Висоцьку (1981 р.), Золотому (1989 р.), Жадені (1993 р.) та 5 хімічно-пожежних станцій по лісництвах.
З метою створення міцної насінневої бази у 1971 році був створений базисний лісорозсадник площею 15 га у Висоцькому лісництві, а для зеленого живцювання була побудована теплиця (1973 р.) площею 150 кв. метрів.
За 1965-1999 роки Висоцьким держлісгоспом було створено всього 9,4 тис. га, в тому числі: 8,3 тис. га лісових культур на землях державного лісового фонду та 1,1 тис. га на землях колгоспів.
За останні 15 років (2000-2015 р.р.) підприємством було створено 2070 га нових лісових культур.
У зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС 26.04.1986 р. набагато складніше стало працювати колективу лісгоспу. Скоротилися обсяги заготівель деревини, плодів, ягід, грибів. Та підприємство економічно міцне, працювало стабільно, з перспективою.
За час своєї роботи колектив Висоцького ЛГЗ неодноразово виходив переможцем у трудовому суперництві серед споріднених підприємств лісової галузі Рівненської області, України, промислових підприємств району.
У 1988 р. (директор Шкудор В.Д.) колектив ЛГЗ став переможцем у всесоюзному змаганні серед підприємств лісового господарства СРСР.
Відповідно до наказу №265 від 01.12.1989 року Ровенського обласного виробничого лісогосподарського об’єднання «Рівнеліс», у зв’язку зі зміною місцезнаходження контори лісництва, було перейменоване Удрицьке лісництво на Жаденське.
Книга про історію ДП «Висоцький лісгосп»: